Zwyntar: “Не очікували, що наш такий нетиповий формат знайде розуміння та підтримку”

Дарк-кантрі гурт “Zwyntar” із древнього Києва став минулорічним переможцем фестивалю “Тарас Бульба”. І це не дивно, так як кожен їхній виступ – це вестерн у Долині Смертної Тіні, де смерть чигає на кожному кроці і навіть вірний кольт може зрадити в останню хвилину . Оригінальне звучання гурту забезпечується   нестандартними інструментами, серед яких банджо, пральна дошка, гітара з сигарної коробки, казу та інші. Пропонуємо вам познайомитись із рок-бандою “Zwyntar” ближче. На питання відповідали Ерік (банджо), Наталя (пральна дошка) та Сергій (бас). 

Фото Zwyntar.

 

Найяскравіший спогад, пов’язаний з минулорічним фестивалем “Тарас Бульба”?

Звісно, це перемога у конкурсі!

Що Ви відчули, коли дізнались, що стали переможцями фестивалю?

Здивування. Не очікували, що наш такий нетиповий формат знайде розуміння та підтримку. Взагалі, їхали на фестиваль не за “перемогою”, а задля контакту з новими слухачами та за новими для нас концертними враженнями. І були задоволені повністю.         

Чого очікуєте від цьогорічного фестивалю “Тарас Бульба”?

Зберегти високий рівень організації минулорічного фестивалю і залучити більше відвідувачів. Фестиваль робить в першу чергу публіка.

Як виникла назва гурту “Zwyntar”? Чи були інші варіанти назви?

Коли ми вирішили зібратися у гурт і грати кантрі, в нас виникали дивні ідеї щодо назви. Серед них були “Swagmen”, від самоназви австралійських волоцюг, також була ідея назвати гурт “Черти из Долины Смерти”, що, на нашу думку, ну нікуди не годиться. Тож ми поставили собі завдання придумати назву, яка б відбивала сенс і зміст нашої музики, була б українською мовою, але написана латинкою. Після кількох годин марнування зошита, ми намалювали на листку труну і хрест, а потім до цього якось сам долучився цвинтар. От така історія.

Ви створюєте музику у жанрі дарк-кантрі. Чому саме у цьому напрямку вирішили працювати? Чи могли би Ви диференціювати свою музику, задля створення більш широкої аудиторії?

Всіх нас давно приваблювала естетика мраковитого, гротескного Дикого Заходу. Тож ми відчули у собі сили розказати про наше захоплення українською 🙂 Від початку в нас було кілька пісень іншими мовами, але наразі ми від них відмовились. Ми впевнені, що з нинішнім звуком та концептом ми тільки почали розповідати про себе та про наш жанр, а поріг входження до українського дарк кантрі не дуже високий – пий віскі, слухай веселі пісні про мерців, тож наразі немає необхідності щось радикально змінювати 🙂     

Ви вже маєте ЕР “Гріх”. Звідки черпали натхнення для його створення?

По-перше з американської літератури. Стейнбек, Амброз Бірс і Трумен Капоте дуже вплинули на тематику ЕР і його саунд.

По-друге, з творчості гуртів майже невідомої у нас американської альт-кантрі  cцени: 16 Horsepower, Jay Munly, Those Poor Bastards. При цьому ми не хотіли повторювати за цими гуртами, а зробити щось своє. Нам це вдалося.

Третій фактор – це навколишня сумна, похмура та абсурдна дійсність. Рогатий чорт на палаючому коні і з револьвером дуже органічно вписався б у сучасний антураж. На нашу думку. 

Як виникла ідея урізноманітнити звучання за допомогою пральної дошки?

Пральна дошка, або вошборд – це традиційний для американського кантрі інструмент. Ми від самого початку планували використовувати її у нашій музиці. Вона не тільки класно і самобутньо звучить, але й чудово виглядає і привертає купу уваги, правда ж?

Опишіть свою творчість трьома словами.

Чи ліпше трьома акордами. Як казав Гарлан Говард: “Кантрі – це три акорди та істина”.         

Який найвеселіший випадок траплявся у Вас під час концерту?

Одного разу у мене (Ерік, банджо) під час виступу спалахнула примочка, спалахнула зеленим полум’ям, з грибоподібною хмаринкою смердючого диму. Це було дуже дивно і весело, все обійшлося без жертв 🙂     

Іноді говорять, що українська музика “ледь дихає”. Як Ви вважаєте чи є майбутнє у нашого музичного ком’юніті?

Проблеми української музики похідні від проблем України в цілому. Висока культура споживання виникає при достатній заможності людей. Музика буде завжди. А от якість смаків буде поступово покращуватися разом з поліпшенням економічних показників та зі зміцненням середнього класу.

На яку пісню плануєте знімати відеокліп?

Це секрет 🙂 Натякнемо, що в цій пісні є згадка про демонічне кохання.       

Якби Ви знімали фільм про свій гурт, то якого б жанру він був би?

“Found footage supernatural horror”. Вестерн, у якому шериф Чорткова і самотній рейнджер з Сатанова захищають містечко від пекельних сил.

Ви багато подорожували з концертами Україною. Яке місто найбільше сподобалось?

Кожне місто має унікальний характер, до того ж нас усюди дуже добре приймали. Нам сподобались усі міста де ми були, але наше найулюблиніше місто – рідне.   

Як Ви вважаєте, чи потрібно українцям відвідувати музичні фестивалі? Чому?

Звичайно потрібно. Крім яскравого та цікавого відпочинку, це ще і знайомство з сучасною українською (або зарубіжною) сценою та музикальними тенденціями. Ми вважаємо що великі і якісні фестивалі (такий як ваш) підбивають своєрідні річні підсумки української сцени та знайомлять слухачів з новими крутими виконавцями.      

Як у Вашому гурті створюються пісні? Хто за що відповідальний?

Загалом колегіально. Хтось приносить ідею пісні або мелодію, або текст, а потім всі разом розвивають із цієї заготівки композицію. Щось ми відкидаємо або відкладаємо “на потім”, та оскільки ми всі перебуваємо на одній творчій хвилі, результат виходить саме такий, як всі ми бачимо.     

Побажання нашим читачам та шанувальникам гурту.

Тримайте порох сухим та “fear no evil”.

Close Menu